Лікування періодонтиту

Періодонт – це сполучна тканина, яка оточує зуб у щілиноподібному просторі між стінками альвеоли та цементом зубного кореня. Простіше кажучи, періодонтом називають зв’язковий апарат зуба, який відповідає за його амортизацію та утримання у щелепі.

Періодонтит – це запальне захворювання верхівки зубного кореня, яке розвивається на тлі недолікованого пульпіту або недостатньо якісного пломбування кореневих каналів. Коли інфекція або інші вражаючі фактори поширюються й доходять до пародонту, тканини запалюються та утворюється періодонтит.

Способи лікування періодонтиту

Методики, які застосовуються для лікування періодонтиту, поділяються на дві групи:

1. Хірургічні – усунення вогнища запалення хірургічним методом;
2. Консервативні – до даних методів відносять фізіотерапевтичні та терапевтичні способи лікування. План терапевтичного лікування періодонтиту визначається лікарем стоматологом після першого візиту пацієнта. Найчастіше досить не більше трьох візитів до фахівця, щоб вилікувати навіть хронічну форму захворювання.

Особливості консервативного лікування періодонтиту

Консервативне лікування протікає приблизно наступним чином:

• для діагностики робиться рентгенівський знімок;
• проводиться анестезія;
• для отримання доступу до каналів висвердлюються уражені тканини;
• при первинному лікуванні видаляється нерв зуба, після чого канали очищають від старих пломб;
• лікар визначає довжину каналів, розширює їх та проводить антисептичну обробку;
• у канали поміщаються тимчасові пломби.

Усі ці маніпуляції зазвичай проводяться під час першого прийому у лікаря. Додатково стоматолог може призначити пацієнтові антибіотики та протизапальні препарати.

Другий прийом призначається через кілька днів. Якщо у пацієнта відсутні больові відчуття:

• видаляють тимчасову пломбу;
• промивають канали антисептиками;
• заново встановлюють тимчасові пломби (щоб вилікувати канали при періодонтиті, може знадобитися до 2-х місяців, але у кожного пацієнта цей термін індивідуальний).

У ході третього візиту до стоматолога проводять:

• контрольну рентгенівську діагностику;
• видалення з каналів тимчасових пломб;
• промивання каналів антисептиками;
• установку постійних пломб на канали.

Пломба встановлюється до вершини зуба, а для контролю цієї операції роблять ще один фінальний рентгенівський знімок.

При фізіотерапевтичному підході до лікування проводять:

• УВЧ;
• внутрішньоканальний електрофорез;
• лазеротерапію.

До даних способів лікування вдаються тільки при хронічних формах періодонтиту.

Особливості хірургічного лікування періодонтиту

Хірургічних підхід застосовується лише у самих крайніх заходах, коли інші методи не можуть дати позитивного результату лікування. При такому способі:

• частково або повністю видаляється корінь зуба;
• видаляється сам зуб.

Настільки радикальні заходи потрібні вкрай рідко у самих запущених ситуаціях. Є також щадне хірургічне лікування при якому проводиться резекція тієї ділянки зуба, яка була запалена. Операція дає можливість частково зберегти зуб та корінь, встановити коронку й продовжити термін служби зубної одиниці.

Показання та протипоказання до лікування періодонтиту

Лікування показано пацієнтам у таких випадках, як:

• розхитаність зубів 3-4 ступенів;
• близькокореневі кісти;
• посилення запальних симптомів.

У ряді випадків не вдається вдатися до консервативного лікування й доводиться вирішувати проблему хірургічним шляхом. Серед протипоказань до терапевтичного лікування можна виділити:

• розмір вогнища запалення понад 1 см;
• періодонтити у зубах з міцно зафіксованим штифтом;
• наявність кіст біля коренів декількох зубів;
• непрохідність кореневих каналів.

Перед тим, як вдатися до хірургічного лікування, стоматолог повинен переконатися, що ніяка з інших методик не зможе дати позитивного результату